Колись буду розказувати своїм дітям – не повірять.
Сижу тут за ноутом, пишу пост, безплатний вайфай дає змогу борознити простори всесвітньої павутини. Перша година ночі. Щойно допив кави з круасаном, подивився один з найновіших фільмів онлайн. Спати лягати планую в 3:00-3:20 (в залежності від того, як швидко прийму ГАРЯЧИЙ душ). В 6:30 підйом, в 7:20 сніданок, в 9:00 я лягаю досипати – майже до обіду. Після обіду можна почитати книжку, або знайти собі якесь інше, не менш цікаве заняття.
Так пройшов останній тиждень. Так пройде ще місяць… Мінімум місяць.
Ніколи не любив брехати, і не любив коли мені брешуть. Тому своїм дітям я не буду розказувати, як їхній тато писав листи додому з підірваного танку. Можливо це цікавіше звучатиме але моя служба в армії на даний момент проходить саме так, як описано вище. Тиждень тому було все по-інакшому – кардинально по-інакшому. Через місяць часу я повернусь в частину – і знову все може повернутись по-другому. Але на даний момент – я як сир у маслі.
Скоро додому. Залишилось 4 місяці.